СУСПІЛЬСТВО

Кропивницький: в обласному художньому музеї провели вечір пам’яті історика й краєзнавця Сергія Шевченка (ФОТО)

Писати про людину, яку особисто знав близько тридцяти років, і легко, і важко водночас. Особливо, коли це така багатогранна особистість, якою був Сергій Шевченко, з його серйозним і водночас іронічним ставленням до життя і оточуючих.

Щоб розібратися, ким він був особисто для мене, я свідомо пішов на зустріч тих, хто вважав його за життя товаришем або колегою, учнем або вчителем, зустріч, яку першого дня жовтня провела заступник директора обласного художнього музею Ганна Осіпова (для колективу якого Сергій Іванович теж завжди був близьким другом).

Нагоди було дві: 30 вересня виповнилося 60 років від дня народження, а 29-го – третя річниця від дня смерті.

Як виявилося, зі слів колишнього викладача математики педуніверситету імені Володимира Винниченка й відомого публіциста Віталія Постолатія, багато років тому він був класним керівником Сергія в Павлівській середній школі, що на Світловодщині. А вже потім у Сергія був істфак Київського університету імені Тараса Шевченка, робота на керівних посадах у районному та обласному архіві, викладання в Кіровоградському педінституті та педуніверситеті, де вже вони стали колегами. Віталій Постолатій зауважив, що «творчий доробок С.Шевченка на сьогодні залишається недооціненим… написав 32 книги, 242 статті в книгах і збірниках, 748 публікацій у періодиці. Доробок вражаючий! Навряд чи хтось із місцевих докторів наук чи професорів (не применшуючи зроблене ними) перевершив ці показники Сергія. Тож таким сподвижником, як Сергій, слід було б пишатися…».

Насамкінець виступаючий запропонував перевидати бодай двотомник вибраних праць Сергія Шевченка.

Очільниця відділу краєзнавства обласної бібліотеки імені Дмитра Чижевського Тетяна Колечкіна представила присутнім видання «Сергій Шевченко: історик, педагог, краєзнавець. Бібліографічний покажчик». На її думку, навряд чи хто з місцевих викладачів вищої школи відвідував книгосховище частіше й продуктивніше, ніж Сергій Іванович.

Про свої дружні стосунки з Сергієм Шевченком, про спільні поїздки до Києва в роки, коли творилася незалежність держави, про останні дні його тяжкої хвороби емоційно розповів його близький товариш і знаний краєзнавець Юрій Матівос.

Тепле ставлення до колег і робочі будні Сергія Івановича згадувала декан факультету історії і права педінституту Лариса Філоретова. У виступах журналістів Світлани Орел та Ольги Кизименко звучали заклики створити книгу спогадів про Сергія Шевченка.

Власне, можна було б продовжити цей перелік виступаючих іменами Оксани Бабак, Анатолія Авдєєва та Юрія Митрофаненка... Втім, крім зовсім юних студентів, ще багато присутніх могли б розповісти щось важливе для них особисто й цікаве для інших людей про цю неординарну людину з великої літери і як про краєзнавця, і як про педагога, і як про науковця-історика, і як про архівіста, і як спортсмена, і як про надійного друга, і як про непохитного патріота України…

Федір Шепель,

фото автора