ПОДІЇ
Олексій Цокалов порадив не сумувати за загиблими Героями, а продовжувати справу, розпочату ними
- Останнє оновлення: 18 лютого 2017
Сьогодні, 18 лютого, у Кропивницькому вшановували Героїв Небесної Сотні.
Молодь і люди похилого віку, військові й громадські активісти, представники влади та пересічні громадяни зі свічками та квітами прийшли до імпровізованого пам’ятника, аби віддати шану тим, кого розстріляли в лютому 2014-го за наказом тодішньої влади.
Треті роковини від часу масових розстрілів учасників Революції Гідності на Майдані Незалежності та Інститутській снайперами та беркутівцями розпочалися з панахиди за загиблими, яку провів Єпископ Кропивницький і Голованівський Марк.
«Тоді молодь виборювала своє право жити в незалежній процвітаючій, справедливій державі, де закон – один для всіх. Проти них вийшли інші наші співвітчизники, озлоблені, які піддалися неправдивій пропаганді. Спонукувані тієї пропагандою, почали вбивати тих, хто вийшов на Євромайдан. Сьогодні ми їх вшановуємо для того, щоб згадати їхню мрію на справедливу державу. А це – християнська мрія. Бо Бог є Богом порядку, Богом любові, Богом милосердя. І Бог не сприймає будь-яку неправду, будь-яку кривду. Й тому коли ми сьогодні згадуємо загиблих, ми не тільки проявляємо любов до них і солідаризуємося з ними, а ми ще й звіряємо свої дії, як події на майдані вплинули на нас, чи змінили вони наш світогляд, чи змінили наше ставлення до життя і до ближніх», – наголосив Владика Марк.
Подякував усім, хто прийшов вшанувати Героїв Майдану, активний учасник Революції Гідності, вірний побратим Героя України Віктора Чміленка, фермер із Бобринецького району Олексій Цокалов.
«Віктор часто повторював, що всі люди – це наші вчителі. Вчителі доброго, вічного, вчителі не геть доброго, вчителі недоброго. Їхня поведінка вчить, як саме треба поводитися. Самому треба обирати. А на вчителів нічого гніватися. Віктор Чміленко всім дякував за науку. На Майдані ми зустрічалися з такими «вчителями», з якими лише він міг знайти діалог. Наприклад, Віктор спокійно спілкувався з керівником Беркута, який зараз – у Росії. Дві години поспіль говорив із ним про закон і беззаконня… Віктор із кожним міг вести діалог. От цього нам сьогодні бракує. Діалогу, розумного, поміркованого. Нещодавно ми попросили в Блаженнійшого Любомира благословення на посмішку, якої нам також сьогодні бракує. Вона потрібна, коли гинуть наші хлопці на фронті, кращі хлопці… Але життя триває. І найкраще, що ми можемо зробити, – це звітувати перед тими, хто вже пішов від нас – своїми гарними вчинками», – звернувся до присутніх пан Олексій.
Він порадив не сумувати за загиблими, а продовжувати справу, розпочату ними.
Після ще кількох виступів активістів та звернення до влади розпочати нарешті роботи зі зведення стаціонарного пам’ятника Героям Майдану, учасники зібрання виконали духовний гімн України «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни» та переглянули хроніки подій трирічної давнини, зібрані журналістами Ігорем Токарем та Валерієм Лебедем.
