Ще.. З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ
Відомі кропивничани про нові книги Володимира Панченка (ФОТО)
- Останнє оновлення: 12 вересня 2019
2018-2019 роки для знаного українського літературознавця, доктора філологічних наук професора Володимира Панченка в творчому плані виявилися на диво врожайними.
У світ вийшли його грунтовні дослідження «Повість про Миколу Зерова», «Літературний ландшафт України. ХХ століття», книжка-спогад про одеського науковця Василя Фащенка, а також друге видання книги «Сонячний годинник», під час презентації якої 2 вересня, у день народження Володимира Панченка, в столичній книгарні «Є» запропонували висунути його твори на здобуття Шевченківської премії. Ця ж ідея знайшла підтримку і в Кропивницькому, де від середини вісімдесятих років минулого століття і до початку 2000-х нинішнього жив і працював Володимир Євгенович. Ось кілька відгуків кропивничан про його нові книги.
Броніслав КУМАНСЬКИЙ, журналіст, письменник:
– У християн є такий обряд, як введення в храм – воцерковлення. В цьому розумінні книгу Володимира Панченка «Літературний ландшафт України. ХХ століття» можна назвати введенням у храм українського письменства динамічного, суперечливого, а для багатьох і трагічного віку. Літератури високої, духовно насиченої, європейської. Це – не пишномовність, а антитеза тим і досі, на жаль, поширюваним уявленням про неї, як про похилену сільську церковицю. «Воцерковлення» не тільки неофітів, а й людей з досвідом, почасти й літературним.
Книга охоплює період від Франка до Андруховича і знайомить із фактами, котрі дозволяють по-новому побачити складний літературний процес в непростих умовах підневільної і відроджуваної України. Архітектоніка есе Панченка спирається на три елементи - час, фактор, особистість. Він аналізує індивідуальну творчість кожного письменника на тлі загальноєвропейської картини, зіставляючи самобутність автора і його суголосність із нею, переконуючи, що українська література двадцятого століття завжди була модерною в широкому розумінні цього слова.
Логіка його аналізу бездоганна, а виклад, захопливий. Він справляє ефект доміно: прочитавши «Літературний ландшафт», сповнюєшся бажання не тільки ознайомитися з іншими книгами Володимира Панченка, а й прочитати чи перечитати багатьох авторів, про яких він пише. Дозволю собі висловити враження, що Панченко являє собою той тип літературного критика, котрий говорить з читачем не з високої академічної трибуни, а сидячи поруч з ним на лаві у тихому кутку липової алеї міського парку. І цим його книги «Повість про Миколу Зерова», «Сонячний годинник», «Літературний ландшафт. України. ХХ століття» та інші особливо привабливі.
Не можна не згадати й додаток до книги – «100 кращих творів української літератури ХХ століття»: дороговказ для шанувальників, доказ для оптимістів і аргумент для посоромлення скептиків.
Валерій М’ЯТОВИЧ, журналіст:
– Завдяки цьогорічним книгам Володимира Панченка я по-новому відкрив для себе тих, кого знав давно. Відбулося таке собі «протирання дзеркала» (хай вибачає Михайло Слабошпицький за мимовільний «плагіат»), адже автор оприлюднив те, що приховувалося, замовчувалося в радянські часи про наші знакові постаті – Івана Франка, Лесю Українку та інших. І від цього вони, ці постаті, не стали в моїй свідомості гіршими чи дрібнішими. Відтак раджу всім уважно перечитати книгу «Літературний ландшафт України. ХХ століття», аби з'ясувати для себе, хто є хто в українській літературі минулого століття, дізнатися багато нового. Гарантую: нудьгувати не доведеться.
Особливо вдячний Володимиру Євгеновичу за книгу про Миколу Зерова. Про цього літературного діяча я, звичайно, теж дещо знав, зокрема, і з публікацій на сторінках газети «Народне слово», яку мав честь очолювати. Наприклад, про його зв'язок з нашим краєм. Але читаючи шістсотсторінкову «Повість про Миколу Зерова», по-справжньому був у захваті від цієї постаті – її мудрості, працездатності, людяності. Виникло бажання глибше ознайомитися з його творчістю, насамперед, перечитати сонети, в яких – відточені думки про минуле і сучасне, відлуння того, що оточувало поета.
Григорій КЛОЧЕК, доктор філологічних наук, професор:
– Три нові книжки Володимира Панченка, що з’явилися протягом року одна за одною – «Повість про Миколу Зерова», «Літературний ландшафт України. ХХ століття» та «Сонячний годинник», – я порівняв би з трьома могутніми артилерійськими пострілами, що один за одним пробили залізобетонну стіну нашого академічного літературознавства. Це своє залізобетонство наша наука про літературу нарощувала протягом десятиліть, вибудовуючись із сотень дисертаційних досліджень, які, як правило, ніхто не читає, крім їх авторів та двох-трьох так званих «опонентів». Володимир Євгенович зробив цими книжками суттєвий внесок у появу так званого «літературознавства з людським обличчям», яке привертає до себе увагу читача, даруючи йому відкриття справжніх скарбів нашої літератури. Йдеться про малорозвинений у нас жанр, який би я визначив як літературознавча есеїстика. Глибина думки, витончена стилістика, свіжі, інтригуючі сюжети, що виражають як архівно-віртуальні, так і цілком реальні його подорожі Україною з метою відкрити для читача нові знання про неординарні особистості, якими були творці нашої літератури, – все це характеризує доробок вченого як небуденне явище сучасної гуманітарної науки.
Його початкове формування відбувалося в атмосфері одеської літературознавчої школи (Василь Фащенко, Григорій Вязовський та ін. ), а продовжувалося в кіровоградському літературознавчому науковому середовищі (Леонід Куценко, Василь Марко та ін.). Точніше, він був одним із чільних творців цього середовища. Характерною рисою і першої і другої наукової школи було ось те прагнення працювати з орієнтацією на широкого читача.
Окреме питання – його активна, буквально кипуча суспільно-політична діяльність. Але то вже інша сторона його життя – вона потребує окремого розгдяду…
Борис ПРИТУЛА , педагог, заслужений діяч мистецтв України:
– Я під враженням від «Сонячного годинника». Ця книга спонукає українців краще зрозуміти, відчути, на якій землі ти живеш. Вона наближує до кожного з видатних людей минулих років та наших сучасників – від Івана Мазепи й Семена Климовського до Ліни Костенко й Валерія Марченка. Історія – стихія Володимира Панченка. Коли читаєш його «Повість про Миколу Зерова» і «Літературний ландшафт України. ХХ століття», переконуєшся, який це глибокий дослідник. Його історичні паралелі наштовхують на роздуми і про день сьогоднішній, підказують відповіді на складні запитання. Адже ми складно шукаємо свій шлях…
Володимир Євгенович не тільки літературознавець, він історик і філософ. Вражає кількість використаних ним першоджерел. Дивуєшся: і коли тільки людина встигла стільки переробити роботи?
Радий буду бачити ім'я нашого земляка серед імен претендентів на здобуття Шевченківської премії-2020. Він заслуговує на цю високу відзнаку.
Василь БОНДАР, голова обласної організації НСПУ:
– Іще одна Панченкова книжка на понад півтисячі сторінок, майже на кожній з моїми підкресленнями олівчиком (є що підкреслювати!), – «Літературний ландшафт України. ХХ століття». Півсотні «слайдів» про творчість 26 українських класиків. Своїми нарисами автор дає знати (мені однозначно), що ми не осягнули рідну класичну літературну спадщину, хоча й вивчали її в школі, складали іспити в інститутах-університетах, накупляли багатотомних видань для домашніх книгозбірень, все життя передплачуємо літературні газети й журнали, багато часу просиджуємо в наукових бібліотеках… У кожному, майже в кожному творцеві він знаходить щось таке особливе, дотепера мало або й зовсім не знане.
Федір ШЕПЕЛЬ, журналіст, краєзнавець:
– Від Володимира Панченка протягом останніх трьох десятиліть мені пощастило отримати чимало нових цікавих літературознавчих книг про Юрія Яновського, Володимира Винниченка – аж до любовної лірики українських поетів ХХ століття – з теплими й нестандартними автографами. Через ЗМІ я неодноразово відгукувався на ці видання. Втім, здається, такого урожайного року, як 2019-й, в його біографії ще не було. Він ще не добіг кінця, а вже є чотири книги! І які! Неймовірна біографія мого улюбленого поета-неокласика Миколи Зерова. «Літературний ландшафт України» з розповідями про добірне письменство минулого століття. Оновлене й доповнене видання «Сонячного годинника» – своєрідне Євангеліє від новітнього пілігрима…
Гадаю, що володар багатьох літературних і краєзнавчих премій, відомий український літературний критик, літературознавець, письменник, автор статей, монографій і підручників на літературну та історичну тематику, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор філологічних наук, автор численних праць з історії української літератури, член Ініціативної групи «Першого грудня», до якої входять видатні українські діячі, яких називають совістю нації, заслужив стати лауреатом Шевченківської премії.
Читайте також: Професор Володимир Панченко презентував у Кропивницькому нову книгу
Володимир Панченко може стати почесним громадянином Кропивницького-2019
Відбулася творча зустріч із літературознавцем Володимиром Панченком
Володимир Панченко: Мрію про пам'ятник, який відображатиме дух і духовну красу Юрія Яновського
