Ще.. З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ
Якщо ми не встоїмо, будуть наступні країни (ФОТО)
- Останнє оновлення: 31 липня 2025
Колись це вже було. Щоб заспокоїти тирана, світ вирішив робити йому жертвоприношення. Частинами територій та цілими країнами.
Життями сотень тисяч людей, відданих на розправу. Світ хотів задобрити, подружитись із вбивцею. Позагравати і зробити вигляд, що життя триває. А там, десь там далеко, ну так сталось. Так треба. Комусь бути жертвою. Заради світлого ситого миру, англійського сніданку і гарячих, таких звичних французьких круасанів на ранок.
Тоді, у 1939-му, тирана можна було зупинити. Спільними зусиллями. Спільною волею. Але які ж смачні круасани зранку. А вбивства тисяч людей, тисяч дітей, що задихались у газових камерах на руках мам - то десь там і то потрібна жертва.
Зараз історія повторюється.
Майже увесь світ наче за справедливість, але таку маленьку і зручну. Допоможемо, але трішки. Ракети але старі такі щоб не кращі за ракети нового тирана. І то не бити ним по території тирана, так у себе стрельніть раз. А якщо два – відключимо звʼязок.
Світ живе в ілюзії, що тиран насититтся, напʼється крові і далі все стане як було. Велика вісімка, дешевий газ. Ну подумаєш, без однієї країни і 35 мільйонів життів. То ж виправдана жертва.
Але так не працює. Доведено історією.
Мовчазну напівзгоду вбивця розцінює як заохочення до нових жертв.
Зараз ще є шанс це змінити.
Але я не бачу жодних обставин, які б про таке бажання говорили. Бо сцикотно. А раптом зморщений пліснявий карлик натисне ту саму кнопку? Як же тоді фестивалі в Каннах і прогулянки в Ніцці? По радіоактивному попелу?
До світу не доходить, погано вчили історію. Якщо ми не встоїмо, будуть наступні країни. Орківські чоботи в крові топтатимуть поля нині благополучної Європи. Деякі країни здадуться самі. Ті, що зараз проти нас в ЄС та НАТО. У їх лідерів і зараз від однієї думки про супротив адреналін тече штанами.
Більшість спробує чинити опір. Але, очевидно, у версії кожен сам за себе. Зрештою, прийде усвідомлення, що гопник розуміє тільки силу. Але то вже може бути інший світ. З іншими кордонами без кількох країн та націй.
Хто лишиться – зустрінуть світанок, де нема повітряних тривог і де батьки не сходять з розуму над тілом дитини, як сьогодні у Києві.
На деякий час запанує мир і запахне свіжими круасанами. На деякий час.
PS. Одна з моїх освіт – історична. І в мене є мрія. Щоб колись у всіх країнах вивчення історії, від школи до університету, базувалось не за принципом ото було запишіть дату. А за знаннями що буває, якщо…
Щирі співчуття родинам. І якщо є Бог - хай кожна мати йбнрсні живе днем сурка. В якому безкінечно хоронить своїх дітей.
Олександр Чорний
м. Київ
31.07.2025
Читайте також: Про освіту, реформи і як ми втрачаємо освічене покоління молоді
Потрібен запобіжник до відродження: освіта має стати пріоритетом
