З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Мальта: найменша в Європі країна з безмежними можливостями (ФОТО)

Професія журналіста часто дає можливість познайомитися з видатними людьми, побувати у визначних місцях, зануритися в особливу атмосферу.

От і нещодавно група представників українських ЗМІ, завдяки Українському журналістському фонду і туроператору України – київській туристичній агенції TPG (TravelProfessionalGroup) побувала на Мальтійських островах. Враження від поїздки – неперевершені.

Мальта – мініатюрна країна, найменша в Європі, розташована на кількох островах у самому центрі Середземного моря між північною Африкою та континентальною Європою. Протягом багатьох тисячоліть привертає до себе мореплавців і мандрівників, політиків і вчених, піратів, завойовників і просто допитливих людей. Найбільший острів на архіпелазі – Мальта. Його довжина – 28 км, ширина – 15 км. Столиця держави – Валлетта. Площа шести островів, на яких розташована Республіка Мальта – 316 кв. км. Там проживає близько 460 тисяч чоловік. При цьому щільність населення Мальти займає третє місце в світі. Іноді, гуляючи по одному місту, можна непомітно перейти в інше…

Мальта – унікальна країна

Саме тут, на Мальтійському архіпелазі, знайдені пам'ятники стародавньої архітектури, мегалітичні храмові комплекси Хаджар-Їм, Джгантії, підземні катакомби ХальСафліні, що з'явилися на 1000 років раніше єгипетських пірамід. Вони свідчать про цивілізацію, яка зародилася 7000 років тому, і мають статус Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. А за кількістю пам'яток історії на квадратний кілометр Мальта є першою країною в світі. Нам удалося відвідати мегалітичні храми і відчути глибину давнини. Ще одне унікальне явище: на Мальті виростають ендемічні рослини (такі, що ростуть тільки в цій місцевості), деякі з них – реліктові, що збереглися на острові з дольодовикового періоду, наприклад, скельна марь, мальтійська палеоцентурія та ін. 

Мальта і сама як ендемік – єдина у своєму роді, неповторна. Острови ніби законсервували час, охороняючи ендеміки і пам'ятники історії тисячоліттями. Мальтійський архіпелаг, який знаходиться на перетині морських шляхів із заходу на схід і з півночі на південь (найкоротша відстань до острова Сицилія в Європі – 93 км, до Тунісу в північній Африці – 288 км) багато хто хотів завоювати. І це вдавалося. Тому культура, мова, населення, релігія формувалися під впливом різних народів – цим Мальта не схожа на інших.

А ось ще унікальне явище: на Мальті немає жодного природного джерела прісної води – ні струмочка, ні річки, ні озера. Воду мальтійці навчилися видобувати самі, опріснюючи морську, збираючи дощову. Буквально по краплині. І вміють використовувати кожну краплю за призначенням. Але ще більш дивно, що приїхавши на Мальту, туристи ніяк не відчують браку питної води, хіба що заплатять за пляшечку цього дорогоцінного продукту часом більше, ніж за таку ж ємність місцевого вина. Благо, виноград різних сортів тут росте всюди, і вино мальтійці роблять майстерно. Так от, 250-грамова пляшечка питної води коштує 0,5 євро, але в деяких торгових точках нам доводилося платити за таку пляшку 1,5-2 євро. Це коли дуже хотілося пити, а торгових точок поблизу виявлялося дуже мало.

Місце хранителів історії, легенд та загадок

Кажуть, що Мальту легко можна обійти пішки. Розповідаючи це, наш гід Тетяна Катранова загадково посміхалася: «А ви спробуйте!». Якщо поставити таку мету, то можна вирушити і пішки з рюкзаком. І це буде цікаво, важливо мати для цього достатньо часу і бажання. Але по прямій на Мальті не вийде. Пагорби, невисокі гори (найвища – 253 м над рівнем моря), долини, звивисті дороги можуть завести вас в такі лабіринти, що й не виберешся. І справа не тільки в звивистих дорогах. Тут кожен камінь – хранитель історії, кожен стрімчак над морем – легенда, а кожна печера – загадка. Не зупинитися біля кожного каменю, не вслухатися в свистячий морський вітер між візерункових вапнякових природних статуй просто неможливо.

Група українських журналістів, що вирушила на Мальту, за тиждень не змогла подивитися, напевно, і сотої частки пам'яток цієї чудової країни, а тим більше, розкрити її таємниці. Хоча ми подорожували на автобусі або переправлялися на поромі, пішки ходили дуже мало через обмеження в часі.

Ми побували на острові Гозо, милувалися кам'яними будівлями селищ, панорамою морського узбережжя острова, сторожовими вежами і фортецями, побудованими мальтійськими лицарями в період Середньовіччя, величними храмами і навіть перейнялися легендою про німфу Каліпсо, яка цілих сім років утримувала у своєму солодкому полоні гомерівського Одіссея. Ми бачили, як плетуть сітки і виходять у море на свій промисел рибалки в селищі Марсашлок. Як працюють склодуви в селищі ремесел Акай, створюючи справжні шедеври з кольорового скла. Побували в старому місті Вітторіоза і на півострові трьох міст (Сенглея, Коспікуа, Калкара). Нас полонили древнє місто-фортеця Мдіна, що височіє на пагорбі, столиця Валлетта, Велика Гавань, де одночасно можуть розміститися 7 круїзних лайнерів, Блакитний грот. Каталися на човнах і милувалися наскельним природним живописом кам'янистих крутих берегів, побували в екзотичному селі морячка Папая, де знімався американський мюзикл із популярним мультперсонажем.

Сам Апостол Павло навертав мальтійців у християнство

Ми відкривали для себе Мальту поступово, вбираючи кожен рядок з історії, дивуючись, як острів'яни вміло зберегли своє історичне минуле і зуміли побудувати нормальне життя в сьогоденні. Традиції, мальтійська мова, релігія, кухня, звички складалися століттями, тисячоліттями під впливом тих чи інших прибульців на острови. Перші поселенці, як свідчать історики, прибули на Мальту з Сицилії за 5000 років до н.е. У першому тисячолітті острови колонізували фінікійці – найвидатніші торговці і мореплавці того часу. Потім Мальту завоював Карфаген, а згодом вона стала частиною Римської імперії, саме тоді почався період розквіту острова. 

Згідно з Діяннями Апостолів, у цей період (60 р н.е.) Апостол Павло зазнав аварії корабля біля берегів Мальти і, зійшовши на берег, почав навертати мальтійців у християнство. Далі Мальта була частиною Візантійської імперії, наприкінці першого тисячоліття острови захопили араби. Потім сюди прийшли нормандці, були періоди швабського, анжуйського, арагонського панування. У 1530 році острови були передані лицарям Ордена Св. Іоанна.

Саме лицарі-госпітальєри зіграли свою особливу роль в історії Мальти. Лицарі захистили Мальту від нападу турків-османів у період розквіту Османської імперії, безкорисливо лікували хворих і поранених, будували фортеці і бастіони. Завдяки лицарям-госпітальєрам розпочали будівництво Валлетти – нової  столиці, названої на честь героя Великої Осади, Великого Магістра Ордену іоаннітів Жана Парізо де ла Валлетта. Потім на острови прийшла армія Наполеона, і лицарів Ордена Св. Іоанна вигнали з Мальти після 268-річного панування. Однак мальтійці повстали і за допомогою англійської армії вигнали наполеонівські війська. Більш ніж на півтора століття затягнувся період правління Британської Імперії. У 1964 році Мальта отримала незалежність, в 1974 році стала республікою, а в 2004 році – членом Євросоюзу.

Мальтійці живуть за рахунок туризму

От і судіть, хто такі мальтійці. У школах Мальти вивчається дві офіційні мови – мальтійська й англійська. І навіть більше того, саме на Мальті створені школи й ідеальні умови для вивчення англійської мови, за цим сюди з'їжджаються охочі з різних країн, іноді – цілими сім'ями. До речі, програми розраховані як на початківців, так і на тих, хто вже має певні знання в англійській. Освіта і медицина – безкоштовні. На всьому архіпелазі є одна лікарня, точніше, цілий лікарняний комплекс на 1000 ліжок із кваліфікованими фахівцями. На Мальті тільки три поселення мають статус міста, зі своїми муніципалітетами, саме ті, які обгороджені кріпосними стінами. Решта вважаються селами, хоча зовні міста і села нічим не відрізняються – ті  ж дво-, триповерхові кам'яні будиночки, заасфальтовані тротуари і вулиці, такий же спосіб життя. Приміром, у середньовічному місті-фортеці Мдині – всього 300 жителів, а в розташованому неподалік селі Моста – 18 тисяч.

Мальтійці – гостинні, неквапливі, усміхнені люди, завжди раді гостям, може, ще й тому, що туризм дає країні 80 відсотків доходів. А значить – роботу місцевим жителям. 98 відсотків мальтійців – католики. У кожному населеному пункті є свій храм і свій святий покровитель, на честь якого проводяться яскраві, гучні свята – фести з феєрверками, танцями, смачними наїдками. Мальтійці самі люблять поїсти й інших раді нагодувати своїми національними стравами. А це і кролик у винному соусі, і морепродукти, і смачні булочки з оливковою олією, пастою, козячим сиром або куркою (пастіція), і яловичі рулетики з м'ясним фаршем (бріджіолі), і котлети з тунця з кабачками, і овочі на грилі. А ще тут смачне вино, різні види лікерів і джемів, які мальтійці вміють приготувати навіть з кактуса або ріжкового дерева, каперси і оливки, овочі та фрукти. Зими там теплі, температура не опускається нижче плюс 15 градусів, літо – помірно жарке. Овочі починають садити з першими осінніми дощами і врожай збирають тричі на рік.

На перший погляд, природа Мальти здається нецікавою: одні голі камені і вигорілі грядки на штучно відгороджених кам'яними парканами терасах. Єдине, що здається привабливим, – це море, кам'яні та піщані пляжі. Вони – всюди. З дороги хочеться зануритися в прозорі середземноморські води, струсити з себе втому і ні про що більше не думати. Але це на перший погляд. Але море і пляжі – це далеко все.

Проявіть цікавість, вирушіть у подорож по островах, і Мальта, ця дивовижної краси кам'яна квітка, розкриється поступово – яскраво  незабутньо.

Подорож до Мальти була організована Мальтійським бюро з туризму та Українським Журфондом при сприянні TravelProfessionalGroup.