З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Подорож до Меджибожа: від фортеці земляної до – мурованої, кам’яної (ФОТО)

Поки в місті на Інгулі триває полеміка щодо необхідності частково реставрувати чи бодай звільнити від порослі клену-самосаду земляні вали фортеці Святої Єлисавети з метою приваблення туристів до Кропивницького, в інших куточках України подібні суперечки, здається, вирішено позитивно.

І туди люди охоче їдуть звідусіль, щоб на власні очі побачити пам’ятки історії. Це при тому, що військово-оборонно-тюремні споруди ті далеко не завжди слугували на благо українського народу і його майбутньої державності. Як ось фортеця Меджибіж, що на Хмельниччині.

Межибоже називалося місто з земляними валами часів київського князя Ізяслава Мстиславовича в ХІІ столітті. Звідкіля така назва? Від географічного розташування при впадінні річки Бужка в Південний Буг (давня українська назва Бог). Тобто поселення між богами. В ХУІ столітті магнатами Сенявськими тут збудовано величні муровані фортечні стіни, замок з вежами, палац.     

Але досить заглянути до радянських енциклопедичних видань, щоб відпала охота охороняти перелічене. Адже володіли всім цим, то литовські, то польські, то турецькі, то російські феодали! А в центрі міста стояли лавки вірменських, грецьких та єврейських здирників-купців… Втім, не забуваймо, що Меджибізький замок, як «один із найдавніших і найвидатніших фортифікаційних ансамблів Західного Поділля, в якому гармонійно поєднуються географічний ландшафт і особливості планування», будувався переважно руками українського люду, зводився на його поті й крові. Як, до речі, й наша фортеця на Інгулі.

Коли туристи з Кіровоградщини, які нещодавно відвідали цей край завдяки тур агенції «Terra nova», милувалися спорудами епохи Відродження, оглядали найвіддаленіші закапелки колись неприступної фортеці, вони, насамперед, згадували, як у роки Національно-визвольної війни українського народу 1648-1658 років її кілька разів захоплювали (мирно і збройно) козаки Богдана Хмельницького. Ці стіни пам’ятають його славних сподвижників: Івана Ганжу, Максима Кривоноса, Данила Нечая.

А ще хвилює думка про перебування тут у 1846 році в складі археографічної експедиції Тараса Шевченка.Хтось пригадав, що з початком Української революції 1917 року корпус генерала Павла Скоропадського перекинули в район Меджибожа. Майбутній гетьман тоді зі штабом розташувався в замку, щоб через два місяці тут з’явився «Перший Український корпус».

Вчителька з Малої Виски Олена Мазур, переглянувши скарби кількох музеїв на подвір’ї старої фортеці, висловила захоплення Музеєм пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років на Хмельниччині, розташованим у Каретному корпусі. А також експозиціями, присвяченими етнографії, археологічним знахідкам, зробленим на подвір'ї фортеці. До речі, крім реставраційних робіт в Державному історико-культурному заповіднику "Меджибіж" працює наукова група, проводяться численні культурні заходи. Щорічно наприкінці серпня відбувається фестиваль "Стародавній Меджибіж". Замок переповнюється лицарями, лучниками, принцесами та міфічними героями. Реконструктори історичних подій з усієї України приїздять сюди, щоб взяти участь у боях, стрілецьких турнірах, конкурсах костюмів та менестрелів (середньовічних співців і музикантів).

Серед туристів Меджибізька фортеця одна з найпопулярніших в Україні. Коли вже здобуде популярність фортеця на Інгулі, адже вона тісно пов’язана з долею останньої, Нової або Підпільненської Запорозької Січі? 

Федір Шепель,

фото атора