СУСПІЛЬСТВО

На Кіровоградщині обласну спортивну премію назвали іменем «хорошої людини»

Нещодавно в Кропивницькому вшановували перших лауреатів обласної премії імені Володимира Жученка.

Як зазначається на сайті Кіровоградської обласної ради, премія присуджується щороку на конкурсній основі «за розвиток спортивного руху» та «за високі спортивні досягнення».

Не маю нічого проти нинішніх лауреатів. Мабуть, вони й справді гідні такого визнання. А от щодо назви премії, не впевнений, чи треба було присвоювати їй ім'я Володимира Жученка.

Особисто знав Володимира Антоновича. Завжди усміхнений, доброзичливий, привітний, він заряджав оточуючих своєю невичерпною життєрадісністю. Словом, хорошою людиною був цей чоловік.

Але не безпідставно кажуть, що хороша людина – це не професія. До спорту Володимир Жученко мав стосунок лише як чиновник – очолював обласний спорткомітет, організовував спортивні змагання, а вийшовши на пенсію, опікувався радою ветеранів спорту, музеєм спортивної слави, якого, до речі, вже не існує.  

Перелік зробленого Володимиром Антоновичем подано на сайті обласної ради. І це не єдина згадка про нього у соціальних мережах. Наприклад, сайт проросійського телеканалу «Інтер» патетично повідомляє, що він «вместе с такими же неугомонными друзьями» створив  ще й міську організацію ветеранів комсомолу.

Звісно, тим, хто мав за честь бути знайомим з Володимиром Антоновичем, працювати з ним, дружити й тому подібне, приємно усвідомлювати, як пошановано пам'ять про нього. Але не уявляю, як премія його імені може заохочувати юних спортсменів і їх тренерів долати спортивні вершини.

На моє глибоке переконання, премія мала б носити ім'я легендарного спортсмена чи тренера. Тільки за такої умови вона б виконувала своє призначення.

Чи були такі легендарні особистості на Кіровоградщині? Звичайно ж. Наприклад, відомі далеко за межами України борці чемпіони світу Захар Ялов і Данило Посунько, чемпіон Олімпійських ігор і чемпіон світу Валентин Ніколаєв.

Серед тренерів, у першу чергу, варто згадати, без перебільшення,  легендарного Едуарда Нечая. Його вихованка Олеся Дудник двічі здобула «золото» чемпіонату світу зі спортивної гімнастики. Деякі з виконуваних нею елементів і досі  не може повторити жодна гімнастка світу.

Інший тренер Сергій Симоненко виховав срібного призера Олімпійських ігор, триразового чемпіона світу з трекового велоспорту Олександра Симоненка.

Зрештою, легендою для багатьох поколінь футбольних уболівальників був Юрій Касьонків, котрий усе своє життя присвятив команді «Зірка».

І цей перелік імен можна було б продовжувати.    

Шкода, що депутати обласної ради, засновуючи обласну премію для відзначення за високі спортивні досягнення та внесок у розвиток спорту, формально поставилися до цієї справи.

По-перше, премія імені просто «хорошої людини» одразу запрограмована на те, щоб тільки поповнити список обласних премій, бо навряд, що стане вона престижною.

По-друге, нічого не додасть вона й до імені самого Володимира Антоновича. Скажуть навіть більше: не виключаю, що в майбутньому може постати питання про її перейменування.

Якщо перейменовуємо міста, села, вулиці, то перейменувати премію набагато простіше й швидше...

 На знімках: відзнаки лауреатів обласної премії ім. В. Жученка;. З. Ялов; Д. Посунько; Е. Нечай; Ю. Касьонкін 

Валерій М’ятович

Читайте також: У Кропивницькому вперше вручили обласну премію імені Володимира Жученка