СУСПІЛЬСТВО

Живе і працює в Кропивницькому, але мріє про повернення до Маріуполя: історія двічі переселенки (ФОТО, ВІДЕО)

Начальниця відділу профорієнтаційної роботи Донецького державного університету внутрішніх справ нині проживає у Кропивницькому. Вимушено.

Її історію розповіли в "Подробицях". 

Галина Ізотова двічі рятувалася від руського міра, від смерті, принесену на нашу землю росіянами.

У 2014 через російську агресію вона залишила все в рідному Донецьку та переїхала до Маріуполя. Після 24 лютого виживати довелося під обстрілами, авіабомбами, без світла та тепла, у пошуках води та їжі, у місті, всіяному тілами загиблих маріупольців. І попри все жінка не здалася. 

"Пригадую "Євро-2012", натовпи народу, які скандували: "Україна-Україна!". Ми пишалися своїм містом і своєю країною і ніколи навіть не замислювались, про те, що буде отака червоно-коричнева чума", – розповідає жінка.

Від цієї чуми Галина разом з Донецьким державним університетом внутрішніх справ, у якому працювала, виїхала до Маріуполя. За вісім років місто стало рідним. Тож, коли розпочалася велика війна, вона не одразу наважилася на евакуацію.

Спочатку з рідними перебралася у приватний будинок. Там був підвал. Але вже за два дні її родина опинилась на межі виживання. Дім розбомбили.

"Коли вимкнули газ, коли вимкнули воду, почала розуміти, що пити нічого, може є якась крупа, але варити її ти не можеш. 2 березня було так гучно, що ми сиділи в підвалі й не могли вийти зовсім. Коли ми були в місті, ми бачили трупи, чому й перестали ходити до джерела", – згадує Галина.

За кілька днів її з родиною та собакою забрали родичі.

Малюнок сина Галини

"5 березня прилетіло в гараж. Господар будинку руками викинув снаряд, щоб не загорілась машина, бо то був єдиний спосіб виїхати", – каже жінка. 

Куди їхати, підказали військові, які до останнього боронили мікрорайон від росіян.

"Наші героїчні наші хлопці, ми бачили, як вони вели ці бойові дії. Ми бачили, як вони воюють: росіяни заходили танками – за декілька хвилин танків не було. Ось як працювали наші хлопці. Це великий подвиг", – розповідає пані Ізотова.

Два десятки ворожих блокпостів. Півтори доби до Запоріжжя.

Згодом – переїзд до Кропивницького, де зараз базується ДонДУВС.

Тут разом з університетом намагається облаштувати своє життя і Галина. Каже, робота рятує.

"Це зараз неважливо, в якому місті ти живеш. Відчуття дому там, де ми", – говорить двічі переселенка.

Та як би добре не було в Кропивницькому, Галина мріє повернутися до Маріуполя. Коли українські захисники виб'ють звідти ворога.

Деталі – у відео ДонДУВСу.