Сніданок, квасівський буркут, психологічні зустрічі, карпатські маршрути, живопис і вечірні розмови. Так розпочинався і завершувався кожен день для 17 пар, які з 30 вересня до 4 жовтня 2026 року взяли участь у родинно-орієнтованому ретриті в Квасах.
Захід відбувся у межах проєкту «СВОЇ поруч: комплексна підтримка ветеранів та членів їхніх родин», розповіли в громадській організації "Мобільна волонетерська група".
"Ноловною частиною програми для учасників став не окремий захід чи активність, а можливість провести час удвох — без роботи, побутових справ і звичного щоденного поспіху", – наголошують організатори.
Говорити, слухати й краще розуміти одне одного
Психологічну програму ретриту проводила Вікторія Чумаченко. Під час групових занять учасники та учасниці говорили про стосунки, власні емоційні реакції, потреби та способи підтримки одне одного.
Для тих, кому було важливо розібрати окрему особисту ситуацію, була доступна можливість індивідуальної консультації з психологинею.
Для Ольги, дружини ветерана, особливо цінною стала можливість побути з чоловіком удвох і поговорити про те, що тривалий час залишалося непроговореним. За її словами, спільна робота допомогла дізнатися більше про партнера, а сам ретрит став водночас відпочинком і можливістю покращити взаєморозуміння в парі.
Тетяна також відзначає важливість психологічної роботи. Вона говорить, що під час ретриту змогла відчути власну цінність і по-новому подивитися на чоловіка. Для неї ці кілька днів стали не лише спільним відпочинком, а й часом важливих особистих усвідомлень.
Спільний шлях — у горах і у стосунках
Туристична частина програми продовжила психологічну роботу вже в русі. Під час карпатських маршрутів пари разом долали підйоми, узгоджували темп, підтримували одне одного та ділилися враженнями.
Євгеній одним із головних результатів ретриту називає відновлення емоційного зв’язку з дружиною. Похід у гори запам’ятався йому не лише краєвидами, а й спільним досвідом подолання труднощів заради поставленої мети.
Саме такі спільні моменти, зазначають учасники, дають можливість побачити одне одного в іншому контексті — поза звичними ролями та щоденними обов’язками.
Від гірського пейзажу — до нових відкриттів
Ще одним напрямом програми стало мистецтво. Разом із Ларисою Кулініч учасники та учасниці створювали гірські пейзажі й карпатські натюрморти.
Для когось це було перше знайомство з живописом, для когось — можливість зосередитися на власних відчуттях, природі та спокійному спілкуванні з близькою людиною.
Доповнили програму свіже гірське повітря, квасівська мінеральна вода — буркут, карпатський чан, прогулянки та вечірнє спілкування.
Проте у розповідях учасників найчастіше звучали не назви локацій чи окремих активностей. Найціннішим для них виявився час, коли можна було знову уважно подивитися на людину поруч, почути її та побути разом.
«Таку можливість варто використати»
Коли учасників запитали, що вони могли б порадити іншим парам, відповідь була однозначною — таку можливість варто використати.
За словами Віталія, ретрит допоміг їхній парі повернути увагу до важливих речей, які через щоденні справи поступово відійшли на другий план.
І, можливо, саме в цьому полягає головна цінність таких зустрічей: іноді для відновлення близькості потрібні не великі зміни, а кілька днів, проведених поруч, можливість поговорити без поспіху, пройти разом складний маршрут, створити спільну картину — і просто знову побачити одне одного.
